Українсько-російські події очима пересічних німців

Це, звісно, мої дещо суб'єктивні спостереження, але ось така у мене склалась картина, читаючи німецьку пресу і спілкуючись з німцями.


Починаючи з осені українські події на перших шпальтах німецьких ЗМІ, тільки іноді перериваються внутрішньонімецькими скандалами, зниклими літаками та затонувшими паромами. Щогодинні новини на ФМ також починаються з подій у Слов'янську. Німці вже потроху стомлюються від цих новин і вже навіть найлінивіші розібрались, де Крим, де Донецьк и де Київ. В іменах політиків (крім Кличка) плутаються навіть ті, хто прискіпливо відслідковує. Спробуйте самі запам'ятати прізвище Deschtschitsja.

Це я кажу про вчених, які звикли трохи глибше цікавитись і прибігають до мене з рядом питань, щоб я пояснила хто є хто і що це все значить. Також не дуже розуміють вимоги тієї чи іншої сторони.

Тональність газетних статей переважно об'єктивна, хоч і трапляються перекоси то в одну, то в іншу сторону. Переважна більшість статей критичні до дій Росії, хоч майже завжди є такий дещо лівацький фльор, який в підсумку зводиться до різних варіацій думки "Мабуть ми (європейці) їх (росіян) недостатньо інтегрували в європейський простір, тому вони такі ображені". Регулярно з'являються статті про пошуки нацистів в Україні - цим займається декілька конкретних журналістів.
Так само постійно фігурують статті з позицією бізнесу, у якого є інтереси в Росії. Майже всі проросійські виступи окремих політиків були перекладені на російську і святкувались як прорив інформаційної блокади. Це приблизно 1% всіх статей, які виходять.

Коментарі до статей мають певний профіль. Більшість з них проросійські і пишуться скоріш за все або росіянами, або емігрантами, або за гроші, або по душевним поривам. Визначити дуже просто - коментатори занадто глибоко обізнані в тонкощах і нюансах українського політикуму. Як я вже вище зазначила, німці з вищою освітою, які навіть прицільно і регулярно цікавляться темою, все одно не розбираються в ній до кінця.

Згідно опитувань, загальне ставлення німців до росіян цілком позитивне. В той же час, до Росії, як країни рівень довіри катастрофічно знизився. Я не бачила, чи досліджувалось ставлення німців до українців, але на собі відчуваю, що ставлення як до тяжко хворої. Вчора прибіг один професор, якого я взагалі бачу іноді в інституті, спеціально розпитати, як там у нас. Дивись на мене так, ніби у мене рак. Сусіди також стали якісь підозріло привітні і лагідні.

Враховуючи вище сказане, можна зробити певні підсумки. Принаймні в Німеччині, попри медійні баталії, загальний настрій пересічних громадян щодо Росії був переважно пацифістський: тут так добре, нікому війна не потрібна, а газ потрібний, а агресія, якщо вона і є, то десь там далеко, тим більше якось нічого не зрозуміло.

Так було до учора, коли Росія нарешті вигуляла свої літаки над Нідерландами. Пізнавально читати коментарі до статей, де вже майже зовсім не зустрічається проросійських настроїв, а виключно протверезвівші німецькі.

Попередження шановним російським коментаторам. Оскільки я не популярний російський, а непопулярний український блогер +2500, то читання і коментування матеріалів, які йдуть врозріз з політикою вашої партії, можете здійснювати на свій страх і ризик. Крім того у мене тут своя індивідуальна політика бану.

______________________________________________________________________


Это, конечно, мои несколько субъективные наблюдения, но вот такая у меня сложилась картина, читая немецкую прессу и общаясь с немцами.


Начиная с осени украинские события на первых страницах немецких СМИ, только иногда прерываются внутригерманскими скандалами, пропавшими самолетами и затонувшими паромами. Ежечасные новости на радио ФМ также начинаются с событий в Славянске. Немцы уже понемногу устают от этих новостей и уже даже ленивые разобрались, где Крым, где Донецк и где Киев. В именах политиков (кроме Кличко) путаются даже те, кто внимательно отслеживает новости. Попробуйте и вы запомнить фамилию Deschtschitsja.

Это я говорю об ученых, которые привыкли немного глубже интересоваться и прибегают ко мне с вопросами , чтобы я разъяснила , кто есть кто и что все это значит. Также не очень понимают требования той или иной стороны.

Тональность газетных статей преимущественно объективная, хотя и случаются перекосы то в ту, или иную сторону. Подавляющее большинство статей критические к действиям России, хотя почти всегда присутствует такой несколько левацкий флер, который в итоге сводится к различным вариациям мысли "Видимо мы (европейцы) их (русских) недостаточно интегрировали в европейское пространство, поэтому они так оскорбленные". Регулярно появляются статьи о поисках нацистов в Украине - этим занимается несколько конкретных журналистов.

Так же постоянно фигурируют статьи с позицией бизнеса, у которого есть интересы в России. Почти все пророссийские выступления отдельных политиков были переведены на русский и праздновались как прорыв информационной блокады. Это примерно 1% всех статей, которые выходят.

Комментарии к статьям имеют определенный профиль. Большинство из них пророссийские и пишутся скорее всего или русскими, или эмигрантами, или за деньги, или по душевным порывам. Определить очень просто - комментаторы слишком глубоко осведомлены в тонкостях и нюансах украинского политикума и не очень осведомлены в грамматике. Как я уже выше отметила, немцы с высшим образованием, даже те, кто прицельно и регулярно интересуются темой, все равно не разбираются в ней до конца.

Согласно опросам, общее отношение немцев к русским вполне доброжелательное. В то же время, к России, как к стране, уровень доверия катастрофически снизился. Я не видела, исследовалось ли отношение немцев к украинцам, но на себе ощущаю, что отношение, как к тяжело больной. Вчера прибежал один профессор, которого я вообще вижу только иногда в институте, специально расспросить, как там у нас. Смотрел на меня так, будто у меня рак. Соседи также стали какие-то подозрительно приветливые и добрые.

Учитывая выше сказанное, можно подвести определенные итоги. По крайней мере в Германии, несмотря на медийные баталии, общее настроение рядовых граждан к России было преимущественно пацифистским: здесь так хорошо, никому война не нужна, а газ нужен, а агрессия, если она и есть, то где-то далеко, тем более как-то ничего непонятно.

Так было до вчера, когда Россия, наконец, выгуляла свои самолеты над Нидерландами. Познавательно читать комментарии к статьям, где уже почти не встречается пророссийских настроений, а исключительно протверезевшие немецкие.

Предупреждение уважаемым российским комментаторам. Поскольку я не популярный российский, а непопулярный украинский блогер +2500, то чтение и комментирование материалов, которые идут вразрез с политикой вашей партии, осуществляете на свой страх и риск. Кроме того, у меня тут своя индивидуальная политика бана.