На річницю

Сходила на прогрес семінар, де доповідалась полячка, яка приїхала в рамках кооперації зробити декілька дослідів в німецькому інституті. Прекрасна англійська, чудова робота, грамотний проект по генетиці огірка, дофіга усього зроблено, красиво і чисто.

В двох словах про роботу, бо це вдалий приклад, як інтегрувати не дуже перспективний на перший погляд напрямок, в європейську науку, де наукові монстри і купа грошей. Поляки свого часу (давно, десь в 70х роках) зробили популяцію огіркових мутантів за допомогою хімічних мутагенів. Потім ще навчились їх генетично трансформувати. Наприклад, протрансформували огірок геном солодкого білку тауматіну, і отримали солодкий і стійкий до якихось грибків огірок.

А проект, з яким вони вийшли на фінансування - дуже простий. Порівняти ефект хімічного мутагенезу і трансгенності на наявність неочікуваних ефектів. Ефекти від трансгенності можуть бути чотири:
- очікувані (наприклад, вбудована стійкість до довгоносика);
- неочікувані (наприклад, паралельно набута вразливість до вірусу);
- передбачувані (які можна пояснити з точи зору поточних знань, навіть якщо ці ефекти неочікувані);
- непередбачувані (білі плями науки).

Що стосується непередбачуваних ефектів, то трешхолду для них не існує, але це не означає, що його не варто намацувати, принаймні серед неочікуваних ефектів. Наразі тема завдяки параноїкам мега-актуальна.

От взяли хімічно мутантні огірки, трансгенні огірки і контроль і вирішили, що їх треба порівняти на рівні ДНК, РНК і метаболітів за допомогою найновіших методів, які наразі є в Європі. Насправді тут заявники дещо лукавлять, бо і так зрозуміло, що неочікуваних і непередбачуваних ефектів у сліпого мутагенезу буде більше. Але цей реверанс в сторону ГМО-параноїків дозволяє застосувати до огірка потужну аналітичну машінерію і витягти звідти купу нових ніштяків - цікаві гени, нові метаболіти, закономірності.

Так ось, повернулась з семінару, сходила на сторінку варшавського університету - шикарний сайт, все зрозуміло. Сходила звідти на факультети і інститути. По відділам публікації, не дуже захмарно, але цілком солідно. Зайшла на сайт наукового центру (національний фонд фінансування польської науки) - там також фуги, прелюдії і мазурки, все логічно, прозоро.

Після цього зазирнула на сайт альма-матер. І ще в парочку українських інститутів по профілю, в якому трошки шарю. А-ну, думаю, раптом знайду, про що розказати. Ну що. (Витирає сльози рукавом). Нічо.

Але це така фігня в порівнянні з "Пливе кача". Колись буде.