Замір температури по палаті

Стикнулась з однією історією, цікава думка громадян

Один громадянин Німеччини (достатньо молодий і з гарною освітою), подорожує по Україні і знайомиться з українкою (достатньо молода, освіта вища). У них бурхливий роман, одружуються, у них народжується син. Вона емігрує з немовлям до Німеччини. Дитина отримує німецьке громадянство.

Через досить короткий час любов вивітрилась. Українка навідріз відмовилась інтегруватись та надавати дитину для медичних оглядів, щеплення те да се. Одного разу зібралась та виїхала назад до мами, перед тим отримавши дозвіл від чоловіка на певний час. Після чого сповістила, що назад повертатись не збирається.

Батько примчався в Україну. Спочатку спробував домовитись мирно. Жінка навідріз відмовилась спілкуватись і сховалась разом з немовлям. Батько поплакав і погорював, але згодом вирішив, що закон є закон, кинув вмовляння і рушив по тернистому шляху відстоювання своїх законних прав. Спочатку звернувся в суд в Німеччині про викрадення дитини, який постановив повернути дитину в Німеччину і подав на розшук в Інтерпол. Наш герой помикався, постояв на Майдані, потім звернувся в український суд, який також постановив повернути дитину. Але рішення суду, звісно, ніхто не виконує. Гаазькі домовленості про права дітей на обох батьків не працюють. Тоді німець підключив німецьке посольство, яке, між іншим, також не особливо сприяє. Наразі апеляційний суд вирішив на користь матері.

Батько тим часом висліджує дитину і пробує викрасти. Далеко, правда, не добіг, бо його зловив пильний правий сектор і здав у міліцію. У міліції послухали папашу і відпустили. Судова тяганина і подорожі вже вилились йому в кругленьку суму. Але він здаватись не збирається в жодному разі і готовий битись за сина до останнього.

Нюанси. Жінка наразі не працює, живе з матір"ю пенсіонеркою, на думку німця в дуже скрутних умовах. Він стверджує, що пересилає регулярно гроші, але вона з метою конспірації їх не бере, або бере не завжди. Відповідальність батька за долю дитини дуже висока. Умова батька - або вона віддає дитину, а сама живе там, де хоче. Або переїжджає до Німеччини і живе окремо він нього на його утриманні, але поряд так, щоб він завжди міг бачитись з сином. Опція переїхати в Україну не розглядається.

Я свідомо уникаю опису характерів. Абсолютно очевидно, що характерами вони не зійшлись. Як зробити правильно? Додавити в законному порядку чи плюнути і знехтувати своїми батьківськими обов"язками і почуттями?