Oops! … I Did It Again

Сподіваюсь, що всі вже чули, що наш старий знайомий Сераліні вчергове опублікував знущання над щурами в журналі Environmental Sciences Europe. Тими самими щурами. Ті самі результати. З незначними перефразуваннями. Під катом докладніше.

Святкування републікації супроводжувалось підтримкою деяких представників наукової спільноти. Зокрема Dr Michael Antoniou (колаборатор Сераліні) пише: The republication of the study after three expert reviews is a testament to its rigour, as well as to the integrity of the researchers.


Але, як виявилось згодом, товариш трохи поспішив. Журнал Nature, який також не обійшов увагою цю знаменну подію, і звернувся за коментарем до редактору журналу Henner Hollert. І той відповів: "ESEU conducted no scientific peer review, because this had already been conducted by Food and Chemical Toxicology, and had concluded there had been no fraud nor misrepresentation".

Зовсім неохота вчергове пиляти стружки, але особисто мені цікаво, що ж це за джорнал Environmental Sciences Europe. Імпакт-фактору у журнальчика ще нема, бо це молоде створіння. Хто ж його створив? Варто придивитись уважніше до редактора журналу Henner Hollert. На перший погляд цілком поважний німецький вчений.


Станом на 2011 рік він був редактором 3х журналів, в яких він охоче публікується сам, цитуючи сам себе.
Environmental Science and Pollution Research - 39 статей
Journal of Soils and Sediments - 28 статй
Umweltwissenschaften und Schadstoff-Forschung (який тепер називається Environmental Sciences Europe) - 25 статей.

При цьому він охоче цитує сам себе (до 50% самоцитувань) або публікації зі "своїх" журналів. З точки зору науки, цей феномен називається coercive citation, використовується з метою роздути імпакт-фактор журналів і в академічних колах не дуже вітається.В розумних рамках ще так сяк припустимо, але половина самоцитувань - це вже нахабство. Немає особливих законних інструментів, щоб цьому запобігти. Але ми, читачі, можем дати цьому моральну оцінку.

Кому охота борбатись в черговій науковій експертизі, може починати тут.

________________________________________________________________

Надеюсь, что все уже слышали, что наш старый знакомый Сералини очередной раз опубликовал издевательства над крысами в журнале Environmental Sciences Europe. Теми же крысами. Те же результаты. С незначительными изменениями. Под катом подробнее.

Празднование републикации сопровождалось поддержкой некоторых представителей научного сообщества. В частности Dr Michael Antoniou (колаборатор Сералини) пишет: "The republication of the study after three expert reviews is a testament to its rigour, as well as to the integrity of the researchers."

Но, как оказалось впоследствии, товарищ немного поспешил. Журнал Nature, который также не обошел вниманием это знаменательное событие и обратился за комментарием к редактору журнала Henner Hollert. И тот ответил: " ESEU conducted no scientific peer review, because this had already been conducted by Food and Chemical Toxicology, and had concluded there had been no fraud nor misrepresentation ".

Совсем неохота в очередной раз пилить стружки, но лично мне стало интересно, что же это за джорнал Environmental Sciences Europe. Импакт-индекса у журнальчика еще нет, потому что это молодое создание. Кто же его создал? Стоит присмотреться внимательнее к редактору журнала Henner Hollert. На первый взгляд вполне почтенный немецкий ученый.

По состоянию на 2011 год Henner Hollert был редактором 3х журналов, в которых он охотно публикуется сам.
Environmental Science and Pollution Research - 39 статей
Journal of Soils and Sediments - 28 статей
Umweltwissenschaften und Schadstoff-Forschung (который теперь называется Environmental Sciences Europe) - 25 статей.

При этом он охотно цитирует сам себя (до 50% самоцитирований) или публикации из "своих" журналов. С точки зрения науки, этот феномен называется coercive citation, используется с целью раздуть импакт-фактор журналов, что в академических кругах не очень приветствуется. В разумных рамках еще кое-как допустимо, но половина самоцитирований- это уже запредельная наглость. На самом деле нет законных инструментов, чтобы это предотвратить. Но мы, читатели, вполне можем дать этому моральную оценку.

Кому охота копаться в очередной научной экспертизе, может начинать отсюда.