Соціофізика.

Газети пишуть, Новосибирские генетики ищут противоядие от «цветных революций» . Анонсував майбутні пошуки протияддя директор Інституту цитології і генетики Микола Колчанов. Отже, цитологія і генетика на службі державі. Зубоскалити на тему генної модифікації населення не будем. Це тільки частково смішна тема. Натомість я спробувала реконструювати хід думок.
Біологія вже не раз втрачала цноту в політичній боротьбі. Зовсім недавно вляпалась в соціальний дарвінізм. Цього разу вона спробує це зробити в компанії фізиків і математиків.

У академіка Колчанова, крім мирного моделювання рослинних меристем, в анамнезі міждисциплінарний грант "Исследование закономерностей и тенденций развития самоорганизующихся систем на примере веб-пространства и биологических сообществ", блок2. В цьому блоці відповідальний академік Колчанов, поміж інших питань, переймається інформаційною безпекою в соціальних мережах, які мають багато подібних рис з живими системами в природі. Порівнюються різноманітні інформаційні системи- мови, генетичні тексти, біологічні угрупування і контенти сайтів.

В цьому місці варто зробити ліричній відступ і познайомити з відносно новим науковим напрямком, який називається соціофізика. Соціофізика народилась приблизно років 40 тому, але справжнього розквіту досягла тільки зараз. Ідея полягає в тому, щоб прикласти фізичні закони до соціуму і подивитись, чи нема там чогось спільного і, якщо є, то спробувати поманіпулювати. Один з піонерів соціофізики - Serge Galam, фізик, але придивився до людішок, а вони ведуть себе як атоми. Хаотично рухаються, обмінюються думками, формують кластери (коллективні фази), або залишаються собі на умі (індивідуальні фази) і так далі. Цей процес можна якось математично обгрунтувати, тому більшість статей на тему соціофізики - це суровий фіз-мат: рівняння Фоккера-Планка, рівняння Больцмана, модель Курамото, пряме Монте-Карло моделювання. Кому цього супчику замало, той додає ще теорію ігор.

Ідея більшості статей полягає в тому, аби збагнути, як формується громадська думка і чи можна нею управляти і якщо можливо, то як. Є люди які сурово дотримуються своїх оман, є такі, що можуть змінити думку, є такі, які можуть толерувати іншу, насолоджуючись компромісом, є такі, яку цю думку формують, а є такі, які просто її розповсюджують.

Звісно, в цій картині не вистачає головного - спілкування. Оскільки найголовніше в підтриманні ідеї в суспільстві - це обмін думками з сородичами. Отже, ми бачим, що вхідних елементів не так вже й багато, але це все породжує дуже складну динамічні систему. Не треба бути фізиком або математиком, достатньо бути досвідченим завсідником соціальних мереж, аби збагнути, що у нас є всі складові і поживне середовище для формування і розповсюдження будь-якої громадської думки. От знати б як точно вона формується і розповсюджується. Як мені здалось, поки все це в стадії розглядання бактерій під мікроскопом, до того ж під прискіпливим критичним наглядом колег.

Повернемось до наших баранів. Що б ви зробили, якби вам треба було б зупинити поширення якоїсь ідеї? Ну, нехай це буде "помаранчова революція". А ви генетик. Уявляєте собі, що ось це інтернет-болото, первинний бульйон, там є якісь точки кристалізації неприємної вам думки (трендсеттери), навколо них формуються комьюніті по інтересам. Для певності можна дослідити ці кластери і математично описати. Вангую, що єдине що запропонується, то це завадити формуванню таких гуртків по інтересам. Цікаво буде подивитись на реалізацію.

Мало не забула. Пряме Монте-Карло моделювання показало , що a closed community has to evolve either to a dictatorship or a stalemate state (inability to take any common decision). A common decision can be taken in a "democratic way" only by an open community.

Побажаємо новосибірським генетикам успіху.

_________________________________________________________________

Газеты пишут, Новосибирские генетики ищут противоядие от «цветных революций» . Анонсировал будущие поиски противояния директор Института цитологии и генетики Николай Колчанов. Итак, цитология и генетика на службе государству. Зубоскалить на тему генной модификации населения не будем. Это только частично смешная тема. Вместо этого я попыталась реконструировать ход мыслей.
Биология уже не раз теряла девственность в политической борьбе. Совсем недавно вляпалась в социальный дарвинизм. На этот раз она попытается это сделать в компании физиков и математиков.

У академика Колчанова, кроме мирного моделирования растительных меристем, в анамнезе междисциплинарный грант "Исследование закономерностей и тенденций развития самоорганизующихся систем на примере веб-пространства и биологических сообществ", блок2. В этом блоке ответственный академик Колчанов, помимо других вопросов, занимался информационной безопасностью в социальных сетях, которые имеют много сходных черт с живыми системами в природе. Сравнивались различные информационные системы- языки, генетические тексты, биологические сообщества и контенты сайтов.

В этом месте стоит сделать лирическое отступление и познакомить с относительно новым научным направлением, которое называется социофизика. Социофизика родилась примерно лет 40 назад, но настоящего расцвета достигла только сейчас. Идея заключается в том, чтобы приложить физические законы к социуму и посмотреть, нет ли там чего-то общего и, если есть, то попробовать поманипулировать. Один из пионеров социофизики - Serge Galam, физик, но посмотрел на людишек, а они ведут себя как атомы. Хаотично движутся, обмениваются мнениями, формируют кластеры (коллективные фазы), либо остаются себе на уме (индивидуальные фазы) и так далее. Этот процесс можно как-то математически обосновать, поэтому большинство статей на тему социофизики - это суровый физ-мат: уравнение Фоккера-Планка, уравнение Больцмана, модель Курамото, прямое Монте-Карло моделирования. Кому этого супчика мало, то добавляет еще теорию игр.

Идея большинства статей состоит в том, чтобы понять, как формируется общественное мнение и можно ли им управлять и если возможно, то как. Есть люди, которые строго придерживаются своих заблуждений, есть такие, которые могут изменить мнение, есть такие, которые могут терпеть другие мнения, наслаждаясь компромиссом, есть такие, которые это мнение формируют, а есть такие, которые просто его распространяют.

Конечно, в этой картине не хватает главного - общения. Поскольку самое главное в поддержании идеи в обществе - это обмен мнениями с сородичами. Итак, мы видим, что входных элементов не так уж и много, но это все вместе формирует очень сложную динамическую систему. Не надо быть физиком или математиком, достаточно быть опытным завсегдатаем социальных сетей, чтобы понять, что у нас есть все составляющие и питательная среда для формирования и распространения любой общественной мысли. Вот знать бы как точно она формируется и распространяется. Как мне показалось, пока все это в стадии рассмотрения бактерий под микроскопом, к тому же под пристальным критическим наблюдением коллег.

Вернемся к нашим баранам. Что бы вы сделали, если бы вам надо было бы остановить распространение какой-то идеи? Ну, пусть это будет "оранжевая революция". А вы генетик. Представляете себе, что вот это интернет-болото, первичный бульон, там есть какие-то точки кристаллизации неприятного вам мнения (трендсеттеры), вокруг них формируются комьюнити по интересам. Для уверенности можно исследовать эти кластеры и математически описать. Вангую, что единственное предложенное решение будет помешать формированию таких кружков по интересам. Интересно будет посмотреть на реализацию.

Чуть не забыла. Прямое Монте-Карло моделирование показало, что a closed community has to evolve either to a dictatorship or a stalemate state (inability to take any common decision). A common decision can be taken in a "democratic way" only by an open community.

Пожелаем новосибирским генетикам успеха.