Поиск публикаций  |  Научные конференции и семинары  |  Новости науки  |  Научная сеть
Новости науки - Комментарии ученых и экспертов, мнения, научные блоги
Реклама на проекте

Про деякі аналогії

Tuesday, 25 November, 12:11, progenes.livejournal.com
Я зараз приведу трохи скорочений і підредактований уривок одного опису, а пізніше поясню, про що була

"Представьте себе мегаполис, заселенный миллионами людей которые занимаются собственными делами. Если послушать звуки мегаполиса, то в основном мы будем слышать какофонию голосов и разных звуков. Это нормально, потому что все люди при каком-то деле и каждый издает собственный шум.

А вот среди граждан мегаполиса есть отдельная группа товарищей, которые никакой работой не занимается, а поет песни хором. И репертуар этого хора мальчиков-зайчиков однообразен, прост и крайне навязчив.

Так как всем остальным жителям города надо работать, иначе мегаполис просто превратится в груду развалин, сами жители стараются всячески изолировать поющих тунеядцев. Они создают всякие препоны на пути льющейся песни, глушат ее.

Самая простая мера против певцов - окружить их группой спящих граждан с заткнутыми ушами. Окруженные равнодушной публикой хористы могут потихонечку тянуть свои песни в течении всего времени существования мегаполиса и никогда не будут услышаны.

Но вот ситуация: вдруг в мегаполисе что-то изменилось и спящие стражи стали просыпаться, вынимать затычки из ушей и подхватывать веселые песни хора. И песня хора стала слышной за пределами его обитания. И мало того, все больше и больше других жителей стали подхватывать новый шлягер и бросать работу. И в один прекрасный момент весь мегаполис единым хором грянул песню.

После этого ужасного ицидента граждане мегаполиса опомнились и "поставили" хор на место. Однако, хористы, однажды изведав славы и зная, как обмануть глухих стражей с тех пор постоянно смотрят в сторону огней большого города и если представляется момент, вылезают со своей попсой на просторы мегаполиса. И с каждым разом с ними труднее и труднее бороться и вернуть их в свои пределы.

Дело в том, что у хора начинают появляться фанаты и подражатели, которые начинают петь тот же репертуар, а так же образуются целые информационные каналы из штаб-квартиры хора мальчиков-зайчиков, по которым песня начинает мгновенно распространятся по всему мегаполису не встречая нигде препятствий. Со временем все больше и больше граждан мегаполиса перестают заниматься своими делами и присоединяются к певунам. Мегаполис начинает разваливаться, так как поддержанием его работы просто некому заниматься. Мегаполис все чаще и чаще поет хором и все меньше и меньше занимается даже самыми необходимыми делами.
"

Це опис епілептичного припадку, який колись дотепно вигадала gutta-honey. Я вчора вчергове забанила парочку нав'язливих хористів і мені здалось, що цей опис прекрасно підходить для опису розповсюдження пропагандистських штампів, більш того, деяких суспільних процесів.

Я вже колись писала про особливості мобілізації натовпу. Є певні закономірності, які описують цей феномен. Масові процеси проходять три стадії: мобілізація, колективна акція та дисперсний процес, коли всі знову розбіглись по групам по інтересам.

Очевидно, що першу або другу стадію можна заповільнити, зупинити або навпаки, прискорити. В будь-якому випадку, потрібно не забувати, що масовий рух в будь-якому випадку не гомогенний, це завжди суміш індивідуумів, невеликих груп с різними мотиваціями. Учасники рідко діють злагоджено в унісон, а якщо це трапляється, то спільна акція носить короткостроковий карактер.

Це в великій мірі стосується як спонтанних масових протестних акцій, так і організованих акцій в підтримку. Якщо абстрагуватись від ідеологічного і морального змісту таких акцій, то в здоровому суспільстві ми майже завжди будем спостерігати з часом поступову дисперсію. Інтерес поступово вщухає, люди з часом відволікаються і починають займатись іншими справами.

Плюралізм думок з точки зору вульгарної, вибачте, біології, - вигідна стратегія. Видове або внутрішньовидове генетичне різноманіття - джерело адаптації для виживання виду. Наприклад, група адаптована до вологих умов, але раптом настала засуха. Тільки ті особини, що несли в собі "мутацію посухостійкості" - вижили і дали плодюче потомство, хоч до цього вони виглядали аутсайдерами.

Але це лише одна сторона питання. Теорема Фішера-Прайса трхи ускладнює цю просту схему. "Вміння виживать" необхідний, але недостатній фактор. Дозволю собі процитувати красивий пост фаїни.

"В бідних країнах цінеться така риса характеру як "вміння виживать", це політично коректне до "жлобiстика" і це скучно, бо ми це і без графіків знаємо. Саме інтересне в цьому графіку, шо "вмінню виживать" протиставляється не антонімічна ознака, а шото казалocь би постороннє: "цінність самоекспресії". Но токо на перший погляд постороннє.

Якшо подробно послухать лекцію, то самоекспресія - це різнi засоби категризації, а жлобистика  - це одноманітнi, однаковi засоби категоризації.  Простенький приклад. Совєцкі жлоби категоризують предмети так: банан, обрикос, груша - фрукти. Торт - десерт, курча-животне, сонце - зірка.  Або так: Їжа - не їжа. Люди з разнообразними засобами категоризації поряд з вищезгаданими засобами категоризації знайдуть ше й такі: банан, обрикос, груша, курча, сонце - це предмети однієї групи, бо вони жовті. Або так: Абрикос, сонце і торт - це предмети однієї групи, бо вони круглі. Сонце і курча - це предмети однієї групи, бо вони здатні підтримувать свою температуру; решта предметів приймають температуру середовища, і багато інших.

Країни, шо населені людьми здібними до різноманітних засобів категоризації - благополучні. Народ в таких країнах підходе під класифікацію "мудрий натовп". Країни, шо населені людьми з однаковими засобами категоризації - бідні країни. Народ в таких країнах підходе під класифікацію "дурний натовп"."


Але повернемось до епілепсії. З моєї точки зору хористи, які щодня вперто приходять в мій ЖЖ розказати про одне і те саме - це патологічний процес в суспільному мозку. Є такі що співають за гроші, є такі, що натхненно підхопили пісеньку. Боротись з таким дуже просто - треба або затикати собі вуха, або їм пельку. Інакше буде відбуватись епілептизація ЖЖ, яка закінчується енцефалопатією.

Ще дещо про популізм. Один з прийомів популістів - формування уявного ворога і приписування йому уявних гріхів. Наприклад, класична риторика популіста "Вони хочуть знищити освіту". Вони - це влада, опозиція, або будь-яка група людей, проти яких мобілізують соціум. Політтехнологи вважать, що виправдовування в такій ситуації, або демонізація противника - найневдаліший прийом. Ми пам'ятаємо, що будь-яка соціальна група неоднорідна і мобілізація тимчасова. В контра-риториці повинно бути присутнє звернення до різних груп людей з різними інтересами.

Я спостерігаю, що цими прийомом успішно користуються деякі політики: одним заткнути рота, других - не слухати, третіх - глушити. Одночасно звертатись до тих груп, у яких можна знайти підтримку.

ПиСи. Нарешті мені вдалось написати пост одночасно українською, російською мовами і суржиком.
Читать полную новость с источника 

Комментарии (0)